1 крейцер 1851 р. Австрія

1 крейцер 1851 р. Австрія

Лігатурна вага:5.47   Діаметр: 23.00   Материал: Мідь

Тип гурта: Гладкий    Наклад: 106 458 тис. шт.

Період правління імператора Франца-Иосифа I. Єдиний рік чекану монети даного типу.

В – означає, що монета карбована в м.Кремниця, Словаччина. У 1328 році угорський король Карл Роберт дає Кремниці права вільного королівського міста з правом карбування монет. Кремницькі дукати були вельми шанованою грошовою одиницею в середньовічній Європі. В Кремніці карбувалися словацькі крони до входу Словаччини в зону євро.

K.K.OESTERREICHISCHE SCHEIDEMUNZE– Імперсько-королівська австрійська розмінна монета

"Scheidemunze' -  означає приблизно, невелика сума грошей, і "Oesterreich" означає Австрія.

Крейцер (нім. Kreuzer, Кройцер) - срібна монета вартістю гріш, вперше випущена в південному Тиролі в 1271 році. Завдяки хорошій якості монета швидко поширилася в південній Німеччині. Тут вона і отримав назву «крейцер» (від нім. Kreuz - по зображенню хреста на аверсі). З 1458 крейцер стали випускати в Австрії. З часом прості крейцери ставали все низькопробніші. Імперський монетний статут 1551 звів крейцер в ранг імперської грошово-лічильної одиниці (хоча насправді це торкнулося тільки Австрії та Південної Німеччини; в Північній Німеччині основний розмінною монетою був грошен). У XVIII столітті крейцер став мідної монетою.

Новим випробовуванням для імперії стала загальноєвропейська демократична революція під назвою «Весна народів» 1848— 1849 рр., яка реально загрожували існуванню багатонаціональної держави Габсбургів. Вона була спрямована проти режиму реакції, який встановився після розгрому імперії Наполеона І, проти пережитків феодалізму. В результаті революції вперше в історії в політичному житті Європи могли брати участь широкі народні маси. В європейських країнах почалося становлення демократичних інститутів, громадянського суспільства. Під тиском збройних виступів, які відбувалися у Відні, Кракові, Празі, і особливо в Угорщині, імператор Фердинанд І (дядько Франца Йосифа) 2 грудня 1848 р. зрікся престолу. Батько Франца Йосифа відмовився від права спадщини, 18-річний Франц Йозеф І опинився на чолі багатонаціональної монархії Габсбургів (правив 68 років 1848-1916). 4 березня 1849 р. було проголошено запровадження конституції, яка декларувала рівноправність усіх націй імперії, гарантувала демократичні свободи і дещо обмежувала владу імператора. Тоді ж Буковину було відділено від Королівства Галичини і Лодомерії та перетворено в окремий коронний край.

14 квітня 1849 р. було проголошено незалежність Угорщини. Правителем було обрано Лайоша Кошута. Спочатку угорська армія здобула ряд перемог, захопила Будапешт і наблизилася до австрійського кордону. Австрійський імператор попрохав допомоги в російського імператора Миколи І. У травні 1849 р. в Угорщину ввійшло дві російські армії чисельністю 140 тис. солдатів. Австрійська армія нараховувала 127 тис., а угорська — 170 тис. Угорські війська зазнали поразки. Новий імператор отримав корону здебільшого завдяки допомозі російських військ у придушенні Угорського повстання, що було приниженням для австрійської монархії. В результаті відносини між Австрією та Росією зіпсувалися. Влітку 1849 після угорської революції в імперії Габсбургів було відновлено абсолютистський режим. Для Галичини у вересні 1850 року, як і для інших австрійських провінцій, була видана крайова конституція. Але і загальнодержавна конституція 1849 року, і крайові конституції так і не були введені вдію. Патентом імператора від 31 грудня 1851 року вони були скасовані. Головним наслідком революції стало скасування кріпацтва, проведення аграрної реформи.

Революція 1848—1849 рр. привела до фінансової дестабілізації в Австрійської імперії. Надходження до державного бюджету становили лише 144 млн 13 тис. гульденів сріблом. Тоді ж видатки зросли до 283 млн 864 тис. гульденів, з них 158 млн йшли на військові потреби. В цих умовах уряд з 22 травня 1848 р. запровадив примусовий курс банкнот та інших цінних паперів. Знову з'явилося ажіо — різниця між курсом паперових грошей та срібної монети. Вже в перші місяці інфляції воно становило понад 20 %. Через приховування населенням не лише срібної, а й мідної монети в країні розпочалася розмінна криза. Замінниками монети стали частини розділених навпіл чи чверть одногульденових банкнот, що приймалися за 30 чи 15 крейцерів. Надзвичайним станом скористалися окремі купці та підприємці, які розпочали виготовлення власних замінників грошових знаків, використовуючи при цьому різноманітні матеріали: папір, шкіру, скло тощо. В Галичині власні грошові знаки номіналом 1, 2, 3, 5, 6, 10 та 20 крейцерів були випущені у Дрогобичі, Золочеві, Глинянах, Щирці, Самборі, Перемишлянах, Болехові та інших місцевостях. Все це створювало хаос у грошовому обігу імперії. Для виправлення ситуації уряд дозволив Центральній державній касі Міністерства фінансів випустити замінні монетні ноти, так звані мюнцшейни, номінальною вартістю 6 та 10 крейцерів на загальну суму 5 млн гульденів, яку невдовзі було значно перевищено. Незважаючи на постійне вилучення цих нот, у 1851 р. їх все ще було в обігу на суму понад 18 млн гульденів. Але й цього виявилося замало. Ринок надалі відчував брак грошових знаків.

Для впорядкування обігу монет, згідно з цісарським патентом від 19 серпня 1848 р., розпочалося карбування мідних монет номіналом 2 крейцери та білонних — 6 крейцерів. Населенню Галичини повідомили про це циркуляром губернського управління від 7 жовтня цього ж року. З огляду на зростання попиту населення на повновартісну монету, розміри емісії дво-та шестикрейцерівок були доволі значними. Перших з них було випущено 7755 тис. шт., других — 90,4 млн шт. Це дало змогу на певний час задовольнити попит на монету, і 2 грудня 1848 р. міністр фінансів заборонив виготовлення та використання приватних грошових знаків. Емісію ше-стикрейцеровиків, хоча й з дещо іншими метрологічними показниками та відмінним зовнішнім оформленням, повторили в середині наступного 1849 р., але й вони незабаром вийшли з обігу. Повновартісна срібна монета з портретним зображенням імператора Франца Йосифа І до 1852 р. не емітувалася.

У період революції 1848—1849 рр. окремі провінції, що повстали проти габсбурзького поневолення, здійснювали емісію власної монети. Так, на Венеціанському монетному дворі карбувалися мідні монети номіналом 1,3 та 5 чентезімі, білонні — 15 та 25 (пробний випуск) чентезімі, срібні — 5 лір та золоті— 20 лір. Провінційний уряд Ломбардії на міланській монетарні виготовляв зі срібла 5 лір, а із золота— 20 та 40 лір. Після придушення революції ці монети певний час перебували в обігу разом з імперськими випусками, але незабаром їх було вилучено і перекарбовано на обігову монету. На грошовому ринку західноукраїнських земель номінали цих емісій траплялися спорадично.

Значно масштабнішим було угорське революційне карбування. За дорученням тодішнього міністра фінансів Лайоша Кошута, з весни 1848 р. на монетних дворах у Кремніці та Нагибаньї розпочалося карбування мідних одно- та трикрейцерових монет, а також білонних шестикрейцерівок. Емісія цих розмінних монет була не дуже великою і може бути трактована, радше, як засіб пропаганди незалежницької політики Угорщини. Одночасно впродовж квітня—вересня 1848 р. випускалися срібні 10 та 20 крейцерів із зображенням імператора Фердинанда І, але легенди на них виконані угорською мовою. Стрімкий розвиток політичних подій скерував грошову політику угорського революційного уряду в бік використання паперових грошових знаків. В обігу з'явилися купюри номіналом 5, 10, 100 та 1000 форинтів (угорська назва австрійського гульдена — флорина). Після придушення революції в Угорщині її банкноти та монети вилучалися з обігу і знищувалися. Ці грошові знаки інколи використовувалися в сусідніх із Закарпаттям галицьких повітах. Особливо це стосується монет, які метрологічно дорівнювали однотипним австрійським номіналам. Але навіть спорадична поява угорських революційних емісій відразу ж ставала об'єктом уваги поліційних органів.

Після придушення революції і політичної стабілізації в імперії відразу ж гостро постало питання про впорядкування грошово-фінансової та банкївської системи країни. Вже у травні 1850 р. у Відні розпочала роботу спеціальна комісія під керівництвом міністра фінансів фон Крауса. її члени запропонували розпочати випуск монет вартістю 5, 10 та 20 гульденів із золота, розмінної монети різних номіналів зі срібла та міді. З метою запобігання вивозу повновартісних австрійських монет за межі імперії пропонувалось понизити їх стопу до рівня прусської.

Реалізація деяких рішень комісії (зокрема, впорядкування обігу мідної монети) розпочалася вже у 1851 р. Згідно з розпорядженням міністра фінансів та цісарським патентом від 7 квітня 1851 р., на монетних дворах у Відні, Празі, Кремниці, Карлсбурзі та Нагибаньї розпочалося масове карбування мідної монети номіналом 1/4,1/2,1, 2 та 3 крейцери. Загальний розмір емісії мав становити 3512,5 тис. гульденів. Монетна стопа встановлювалося на рівні 170 гульденів 40 крейцерів з віденського центнера міді (56,006 кг). Для забезпечення монетних дворів сировиною передбачалось вилучити з обігу мідну монету попередніх емісій, зокрема, 1/4, 1/2 та 1 крейцер, які впродовж тривалого часу карбувалися з незмінною датою "1816", однак населення, незважаючи на неодноразові нагадування Галицького намісництва, не поспішало здавати стару, значно важчу монету.

1848р над Львовом вперше піднятий синьо-жовтий прапор. З сторінок часопису «Зоря Галицька», підкарпатських русинів, як тоді називалися галицькі українці, можна дізнатися, що «На вежи ратушной в недилю рано (на Великдень) хтось вывисыв Хоруговъ рускои барвы». З’їзд «руських вчених», який відбувся в жовтні 1848 року у Львові схвалив синьо-жовті кольори українського прапора. Відзнаки та прапори тих же барв були прийняті угрупуваннями українських гвардійців, що формувалися в містах Галичини.

В листопаді 1848 р. у Львові відбулось збройне повстання, яке було придушене. Під час обстрілу ратуші революційного 1848 року годинник загинув. Новий годинник, віденського виробництва, був установлений 1851 року. Він працює дотепер. Це один з останніх механічних вежових годинників у Європі! Оглядовий майданчик на ратуші відкритий теж з 1851 року. У 1851 р. на сучасну вулицю М. Грушевського перенесли Львівський університет. Причиною цього стала пожежа 1848 року старої будівлі.

30 червня 1851 року, у зв'язку із забороною політичних товариств в Австро-Угорщині перша українська політична організація у Галичині, яка виникла 1848 року - Головна Руська Рада оголосила про саморозпуск. 12 липня десятеро її колишніх членів утворили комісію для нагляду за спорудженням будівлі Народного Дому та нової греко-католицької церкви та координації збору коштів. Під час візиту до Львова цісар Франц Йосиф I 18 жовтня 1851 року особисто заклав наріжний камінь Наро́дного Дому у Львові. До Львова імператор їхав каретою (потяг доходив лише до Кракова).