Українська нумізматика: 2 болівара Венесуела

2 болівара Венесуела.

Матеріал: Сталь плакирувана (покрита) нікелем (90% сталі, 10% нікелю)

http://www.numismatica-venezuela.info/en/coins/mv2bs-cb01.htm

Аверс Реверс

Аверс (частина)

Реверс (частина)

Аверс: Круговий обідок з бісером dentacles. У центрі, над полем, бюст Симона Болівара вліво (з точки зору глядача), з написом "BARRE" нижче (гравер), в оточенні легенд "Bolívar "зліва і «LIBERTADOR» («визволитель») справа.

Реверс: Циркулярний обідок з бісером dentacles. У центрі, над полем, Герб з конем спрямованим вправо, який дивиться вліво (з точки зору глядача) з девізом «19 DE ABRIL DE 1810", " INDEPENDENCIA", "20 DE FEBRERO DE 1859" " FEDERACION " і " REPUBLICA DE VENEZUELA". Навколо поля, легенда " REPUBLICA DE VENEZUELA ". Карбований номінал прописом " DOS BOLÍVARES " і рік.

Склад: Нікель багатошарова сталь (90% сталі, 10% нікелю)

Вага: 8,5000 грам

Діаметр: 27.000 мм

Тираж: 200 000 000

Монетний двір: Vereinigte Deutsche Nickelwerke (Schwerte)

Примітка: блискуча поверхня.

Аверс: Закрито "V" в "Болівар". Середній бюст.

Реверс: "V" відкрите в "Венесуела".

Дизайн не сильно змінився з початку ХХст.: на фото 2 болівара 1922 року (з таким дизайном друкували з 1902 року).

2 болівара 1989 року відносяться до серії яка випускалась лише два роки 1989 та 1990. Ця серія нічим в дизайні не відрізнялась від попередніх, але була виконана з багатошаровою сталлю, покритою нікелем. До цього часу монети були повністю нікелеві, ще раніше – срібні. Після 1990 року пішла інфляція і до 2007 року (деномінації) монети в 2 болівара не карбувались.

Болівар - спочатку другорядна (1871-1879) , а потім основна (з 1879 -го) грошова одиниця Венесуели. Законом 1871 року болівар був оголошений кратною, додатковою грошовою одиницею по відношенню до основної валюти держави - Венесолана (20 Венесолана = 1 болівар ). Законом від 1879 основною валютою став саме болівар, прирівняний до французького франка і складається з 100 сентима.

Щодо 1989 року. В цей рік розпочався другий президентський термін (1989-1993) Карлоса Андреса Переси. Цього року він почав повномасштабне впровадження програми неоліберальних реформ, продиктованих МВФ: приватизація держкомпаній, зниження митних зборів, децентралізація політичної системи, відпустк цін і відмова держави від участі в регуляційних процесах економіки. Жителі Венесуели перспективу інтеграції в «вільний світовий ринок» сприйняли різко негативно, висипали на вулиці і організували повсюдно акції громадянської непокори. Був введень військовий стан. Війська і поліція відновили порядок у країні. За час заворушень (27.02-3.03.1989) 256 людей було вбито і близько 2 тис. отримали поранення. Показово, що Перес, розпорядився про проведення каральних заходів, представляв «Демократичну дію», шановану соціал-демократичну партію Венесуели.

Сімо́н Болі́вар (повне ім'я ісп. Simón José Antonio de la Santísima Trinidad Bolívar y Ponce y Palacios y Blanco — Симо́н Хосе́ Анто́ніо де ла Санті́сіма Трініда́д Болі́вар-і-По́нсе-і-Пала́сіос-і-Бла́нко; *24 липня 1783, Каракас — †17 грудня 1830, Санта-Марта, Колумбія) — лідер боротьби за незалежність іспанських колоній в Південній Америці. Звільнив від іспанського панування Нову Гранаду (сучасні Колумбія і Панама) та підлеглі їй території, Венесуелу й провінцію Кіто (сучасний Еквадор). В 1819–1830 роках;— президент Великої Колумбії, утвореної на території цих країн. У 1824 звільнив Перу і став керівником утвореної на території Верхнього Перу Республіки Болівія (1825), названої на його честь. Національним конгресом Венесуели проголошений 1813 року «Визволителем».

Прагнучи об'єднати іспано-американські держави, Болівар провів у Панамі конгрес їхніх представників (1826), але не досяг успіху. По закінченні визвольної війни в противагу його централістичній політиці в регіоні посилилися відцентрові тенденції. В результаті сепаратистських виступів Болівар залишився при владі в Перу і Болівії (1827–1830). На початку 1830 він пішов у відставку і незабаром помер від туберкульозу.

Венесуельці страждають свого роду оригінальною хворобою, що називається «болівароманією». Ім'ям цього національного героя у Венесуелі називають практично все. Найвища вершина країни — п'ять тисяч метрів — пік Болівар. Альпіністи, які його підкорили, під час сходження несли на собі погруддя Болівара, щоб встановити його якомога вище.

Центральні площі всіх, навіть крихітних, міст Венесуели називаються ім'ям Симона Болівара. На них в обов'язковому порядку стоїть його пам'ятник. Встановлення пам'ятників проводиться міською владою з обов'язковим дотриманням низки умов: якщо Болівар переміг у битві безпосередньо в околицях даного міста, його бронзова статуя має сидіти верхи на коні з оголеною зброєю. Ті ж міста, через які або поряд з якими він бодай один раз проїжджав, повинні обмежуватись тільки погруддям героя. Щоправда, скульптори різних провінцій Венесуели зображають Болівара по-різному, тож часом навіть неможливо повірити в те, що всі ці численні пам'ятники присвячені одній і тій самій людині.

Герб Венесуели

Згідно з прийнятим 17 лютого 1954 року Законом про державний прапор, герб і гімн, щит герба ділиться на поля, зафарбовані в кольори національного прапора. Сніп жита, розташований в червоному полі, символізує сільське господарство країни, родючість її ґрунтів, багатство народу і національну єдність Венесуели, а його 20 класів відповідають кількості її штатів. У жовтому полі розташована зброя (меч, шабля і три списи) і два національних прапора, пов'язаних гілкою лавру, нагадує про славні перемоги у визвольній боротьбі і про досягнення незалежності. В основі, в темно-синьому полі білий кінь, що скаче по безкрайніх просторах (за однією версією — це дикий кінь, за іншою — особистий кінь Симона Болівара), уособлює свободу.

Над щитом — два схрещених роги достатку, вивергають багатство, представляють природні багатства Венесуели і її процвітання. Щит обрамляють оливкова і пальмова гілки, перев'язані стрічкою в кольори національного прапора (жовтий — достаток нації, синій — океан, що відокремлює Венесуелу від Іспанії, червоний — кров і хоробрість народу). Золотими літерами на синій смузі нанесені такі слова:

19 квітня 1810 — Незалежність.

20 лютого 1859 — Федерація.

Республіка Венесуела.

У березні 2006 року Національна асамблея схвалила проект Уго Чавеса щодо зміни національних прапора і герба. На новому гербі кінь біжить з опущеною головою в інший бік; за словами президента, думка про реформу герба йому вселила його дочка Росінес, якій здавалося, що кінь озирається назад. Зі строго геральдичної точки зору, раніше кінь рухався вліво, а після змін став бігти вправо. Також до герба були додані мачете (символ селянського руху під час боротьби за незалежність) і лук зі стрілами, що позначає корінні народи Венесуели, учасники опору іспанським колонізаторам.

Взагалі то з конем на гербі трапилась ціла історія. Першопочатково він взагалі весь був спрямований вправо, а згодом його поступово повернули вліво (на думку декого такий "лівий" поворот коня "лівий політик" Чавес здійснив за власним бажанням підкреслити "лівий поворот" в розвитку Венесуели):