5 PFENNIG 1874
Мідно-нікелевий сплав.
Аверс: Герб країни з т.з. малим орлом (Kleiner Adler): над орлом
німецька імператорська корона з двома кінцями стрічки, що розвіваються; на
грудях орла щит з гербом Пруссії, навколо щита – прусський орден Чорного Орла з
ланцюгом, по обох сторонах від хвоста орла – літера "С", що позначає, що монета карбована у Франкфурті, де
монетний двір працював у 1866-1879 роках.
Реверс: У центрі – номінал цифрою
"5", по кругу напис: DEUTSCHES REICH (НІМЕЦЬКА ІМПЕРІЯ). 1874. PFENNIG.
Діаметр – 17.5 мм. Вага – 2,5 г. Гурт гладкий. Наклад
3 707 000.
Дрібні монети випускалися
однаковими для всіх земель. Єдиний стандарт мали також монети в 1/2 марки і 1
марку. Єдина відміна полягала в чекані на одному з дев'яти монетних дворів.
Ці монети мали обіг на території
сучасної України з кінця квітня до середини листопада 1918 року, разом з
грошовими знаками інших місцевих і іноземних урядів. Хоча розмінні монети мали
нікчемну вартість, вони, проте, були платоспроможними, і зрідка, хоча і неохоче
приймалися населенням до оплати.
В Німеччині розмінні монети повторно
введені в обіг в 1924 році., вилучені з обігу 28.02.1942 року.
Пфеніг ( нім. Pfennig ) - германська розмінна монета номіналом в
1/100 марки, що мала ходіння до введення євро.
Пфеніг був вперше викарбуваний за
зразком срібного денарія. Назва монети має спільний корінь з британським пенні
(на старій англійській мові penig, pening, penning, pending), скандинавським
Пеннінга (penning), польським і литовським пенязь (пол. pieniądz), фенінгом
Боснії та Герцеговини (хорв. fening; серб. фенінг). Походження слова
залишається спірним. Ось лише кілька версій:
від кельтського pen - голова; від фризькою panding (у свою чергу походить
від латинського pondus) - вага; від
німецького pfanne - сковорода (через форми деяких брактеати); від англійського pawn, німецької Pfand,
скандинавського pand, що означає заставу (заклад) або знак (символ).
Пфеніг карбувався з VIII століття
з срібла, міді, бронзи, алюмінію, міді і заліза. В VIII - XIII століттях монета
виготовлялася з високоякісного срібла і мала високу ціну. Тому ця епоха
називається нумізматами "епохою пфеніга".
В XII столітті почали карбувати
регіональні варіанти пфеніга. Найвідомішим був "геллерскій пфеніг" (нім.
Hller Pfennig), Який перетворився на геллер (нім. Heller). Але вже до перших
геллерів додали мідь і незабаром монета стала першим німецьким чисто мідним
грошовим знаком. До кінця XVII століття і сам пфеніг в основному став мідної
монетою. Останні німецькі пфеніги зі срібла карбували в першій половині XIX
століття.
Введена в 1873 в Німецькій
імперії золота марка відповідала 100 пфенігам. Цей поділ зберігся до введення
євро.
Німе́цька Імпе́рія (нім. Deutsches
Reich) — держава, що існувала в
Центральній Європі в кінці XIX та на початку XX століття. Назва зазвичай
використовується, для описання Німеччини з 1871 року до 1918 року, коли вона
була конституційною монархією: починаючи з об'єднання Німеччини і проголошення
прусського короля Вільгельма I Німецьким Імператором (18 січня, 1871),
закінчуючи фактично проголошенням Веймарської республіки (9 листопада, 1918) і
формально зреченням Вільгельма II (28 листопада, 1918).
Фактично назва офіційна назва
Deutsches Reich використовувалась Німеччиною в 1871—1943 роках.
Прусський прем'єр-міністр Отто
фон Бісмарк, прихильник жорсткої руки та реальної політики з 1848 року хотів
об'єднати конкуруючі Німецькі держави, щоб досягти своєї мети — головування
Пруссії у Німеччині. Три війни мали допомогли переконати німців піти на
об'єднання: проти Данії в 1864, Австро-Прусська війна проти Австрії в 1866, і
Французько-прусська війна проти Другої Французької Імперії у 1870-71. Протягом
облоги Парижу у 1871, Північнонімецький Союз, за підтримки союзників з
Південної Німеччини, проголосили створення Німецької Імперії з проголошенням
Прусського короля Вільгельма I Німецьким Імператором в Залі Дзеркал у
Версальському палаці. Це була не лише подія величезного внутрішньонімецького
значення, але й приниженням Франції, яка припинила чинити опір кількома днями пізніше.
Бісмарк безпосередньо готував у
1866 Північнонімецьку Конституцію, яка стала з деякими змінами у 1871
Конституцією Німецької Імперії.
Хоча офіційно союз був спілкою
рівних, на практиці над імперією превалювала найбільша і наймогутніша держава,
Пруссія. Вона складала три чверті площі Німеччини і дві третини її населення.
Імперську корону успадкували Гогенцоллерни, королі Пруссії. За винятком
1872—1873 і 1892—1894 років, канцлер був завжди одночасно прем'єр-міністром
Пруссії.
Під керівництвом Пруссії і
Залізного Канцлера Бісмарка, Німеччина постала як нація і як світова держава. У
1871 25 окремих держав, через сторіччя, нарешті об'єдналися. Королі Саксонії і
Баварії, князі, герцоги і керівники Брауншвейгу, Бадену, Ганноверу, Мекленбургу,
Вюртембергу, Ольденбургу засвідчили відданість королю Пруссії — кайзеру.
В 1871 році населення Німецької
Імперії склало 41 млн.
Заснування Німецької імперії
істотним чином змінило баланс сил в Європі. Новостворена імперія знаходилась за
межами пентархії, яка склалась в останні сто років, та мала вкрай відмінні від
меншої Пруссії військово-політичні властивості. Тому Імперія стала подразником
міжнародного порядку. Після тривалого навчання Бісмарк зрозумів, що недовіра
решти держав до Німеччини може бути подолана лише самообмеженням та відмовою
від подальшого територіального розширення. Тому він виступив із запевненням, що
Імперія вже достатньо наповнена. «Ми переслідуємо не політику здобуття влади, а
безпеки» він пояснив 1874 р.
Малий герб Німецької імперії. 1871
Перше зображення орла на щиті, що
збереглося до наших днів, відноситься до кінця XII століття, його можна
побачити на срібній монеті короля Фрідріха Барбаросси. З XIV століття спочатку
лапи, а потім дзьоб і язик орла стають червоними. Надалі, з початку XV століття
до 1806 року, гербом Священної Римської імперії, що охоплювала багато
центральноєвропейських держав, став імперський двоголовий орел – символ
правлячої династії австрійських Габсбургів. Фактично ж Німеччина багато століть
залишалася роздробленою на сотні держав зі складними герб, які часто
змінювались.
Відродження одноголового
німецького орла як державного символу пов’язане з об’єднанням Німеччини під
владою прусських королів. З 1871 року одноголовий орел став зображатися в
центрі герба новоствореної Німецької імперії, але з прусським малим гербом на
грудях. Гербовий щит увінчувала імператорська корона, оточував прусський орден
Чорного Орла (заснований на честь утворення Прусського королівства у 1701 році).
Герб королівства Пруссія
У срібному полі чорний орел з Королівською
короною на голові, з золотими стеблами трилисника на крилах, із золотим
вензелем FR (від латинського Fridericus Rex, тобто Фрідріх Король) на грудях,
із золотими дзьобом і кігтями і червоним язиком; в правій лапі орел тримає
золотий скіпетр, нагорі якого чорний орел; в лівій лапі - блакитну державу,
прикрашену золотими фігурами.
Отто́ Едуа́рд Леопо́льд фон Бі́смарк-Шенга́узен, з 1865
року граф, з 1871 — князь фон Бісмарк, з 1890 — герцог Лауенбурзький (*1 квітня
1815 — †30 липня 1898) — німецький державний і політичний діяч. Прем'єр-міністр
Пруссії (1862–1890), бундесканцлер Північнонімецького союзу (1867–1871), перший
рейхсканцлер Німецької імперії (1871–1890). За дипломатію реальної політики та
сильне урядування отримав прізвисько «залізний канцлер».
У Прусському королівстві Бісмарк
заслужив серед консерваторів славу представника інтересів юнкерів, служив
дипломатом (1851–1862 роки) в часи реакції. 1862 року призначений
прем'єр-міністром Пруссії. Під час конституційної кризи виступав проти
лібералів на захист монархії. Будучи міністром зовнішніх справ, перетворив
Пруссію на панівну силу в Німеччині після німецько-данської війни 1864–1866
років. У франко-пруській війні 1870–1871 років виступав рушійною силою розв'язання
німецького питання в малонімецькому сенсі та брав участь у створенні Другого
Рейху. Перебуваючи на посаді рейхсканцлера та, за винятком короткої перерви,
прусського прем'єр-міністра, він мав вагомий вплив на політику щойно створеного
Рейху аж до своєї відставки 1890 року. У зовнішній політиці Бісмарк
дотримувався принципу балансу сил (або європейської рівноваги).
У внутрішній політиці час його
правління з 1866 року можна розбити на дві фази. Спочатку він уклав союз з
поміркованими лібералами. В цей період відбулись численні внутрішні реформи,
наприклад, впровадження цивільного шлюбу, який був використаний Бісмарком для
послаблення впливу католицької церкви. Починаючи з кінця 1870-их років Бісмарк
віддаляється від лібералів. Протягом цієї фази він вдається до політики
протекціонізму та державного втручання в економіку. 1880-ті роки стали свідком
впровадження антисоціалістичного закону. Розбіжності з тогочасним кайзером
Вільгельмом II призвели до відставки Бісмарка. В наступні роки Бісмарк
відігравав помітну політичну роль через критику своїх наступників. Завдяки
популярності мемуарів — «Gedanken und Erinnerungen» — Бісмарку вдавалось
тривалий час впливати на формування власного образу в суспільній думці.
Немає коментарів:
Дописати коментар